Інтерв’ю

Очільник Бочечківської громади Віктор Борошнєв: «Війні, яку росія розв’язала в Україні- немає і ніколи не буде  жодного виправдання!»

«Ранок 24 лютого ніхто і ніколи не забуде! Ніхто не вірив, що Російська Федерація підступно вторгнеться на нашу землю. Бочечківська громада однією з перших прийняла удар війни», - про те, що відбувалось, кореспонденту «Сільських горизонтів» Павлу Ліхопію розповів Бочечківський сільський голова Віктор Борошнєв.

- Особисто мені довелось неочікувано зустрітись з російськими окупантами. У перший день російсько-української війни, 24 лютого близько 12 години 30 хвилин я в службових справах їхав з Духанівки до села Козацьке, де і побачив рух великої колони бронетехніки загарбників, що рухалась по сільській дорозі недалеко від села Духанівка, - розповідає Віктор Борошнєв. – Неможливо словами описати ті відчуття, коли бачиш, як на тебе рухається велика армада важкої броньованої техніки з стволами гармат та кулеметів, ракетами. Мабуть, саме в ту мить зрозумів, що це вже ніякі не «навчання», а початок страшної війни.

Колона танків, БМП та іншої техніки, дена броні сиділи озброєні автоматами, кулеметами та гранатометами піхотинці, сунула з поля від села Гвинтове Буринської громади на трасу в напрямку Козацького. «Путивльським шляхом» (так серед населення називається цей напрямок) через міст вороги пересувались полями між селами.

Швидко зреагувавши на ситуацію, намагався повідомити про наступ ворожого війська керівництву району, області, правоохоронні органи та інші структури про небезпеку, що наближається. Згодом, спілкуючись з населенням громади, виявилось, що рухалось близько 100 одиниць важких транспортних засобів.

Із Козацького колона розтягнулася через Бочечки, аж до сіл Сахни та Бондарі, де і згодом розмістилася.

- Вікторе Івановичу, скажіть, будь ласка, де саме бусурмани розмістили техніку?

- Спочатку вони розквартирувалися в селі Бочечки недалеко від складських приміщень місцевого сільгосппідприємства – дві доби перебували там. Саме недалеко від цього місця незадовго та з невідомих нам причин (на міні чи від їх необережного поводження зі зброєю) підірвалося їх САУ (самохідна артилерійська установка). У результаті вибуху постраждало 8 навколишніх житлових та господарських будівель місцевих мешканців. В приміщеннях повибивало шибки, від вибухової хвилі поламало і розкидало навколо шифер на дахах.

Рухаючись в напрямку міста, на виїзді із сіл Сахни та Бондарі Сахнівського старостинського округу Бочечківської громади попереду своєї довгої колони загарбники розмістили блокпост. Вздовж траси нарили окопів, бліндажів, для снайперів влаштували багато «льожок». Техніку розміщували уздовж дороги, на людських городах, у дворах приватних будинків та між ними.

Зі зброєю в руках відчували себе впевнено та поводились нахабно. Мабуть, вважали себе героями «побєдоносної армії»!

- Чи не вдавались окупанти до грабежів та мародерства, не забирали в людей гроші та інші цінності, як розповідають сьогодні про їх вчинки в Бучі та Гостомелі Київської області? Чи були випадки вбивства мирних мешканців та розстріли людей?

- Ні, на щастя, такого масового безчинства, нелюдства, звірства, катування, як вони творили в Бучі та Гостомелі, не було! Можливо, у перші дні своєї «військової операції», як вони її називають, ще не були настільки розлючені і не отримували такого завдання від свого військового керівництва чи командування, ще не встигли «належно отримати по зубах», сподівалися «на легку прогулянку по Україні» та швидку перемогу.

Вбивств мирних жителів не було. Лише одна жителька села Бондарі отримала кульове поранення та мала велику крововтрату на подвір’ї свого домогосподарства. На щастя, бригадою «швидкої допомоги» її вдалося вчасно доставити до Конотопської центральної районної лікарня для отримання медичної допомоги.

Перебуваючи на території Сахнівського старостинського округу, окупанти постійно пересувалися населеними пунктами. Мабуть не від надлишку в їх запасів продовольства почали грабувати місцеві магазини. В селі Сахни, зірвавши двері, повністю розграбували центральний магазин – забрали продукти харчування, алкоголь, цигарки.

Масово по хатах не ходили, безчинства не витворяли, гроші, дорогоцінні речі, побутові прилади та дороговартісну техніку не забирали, на вантажівки здобич не навантажували.

Мали місце випадки погрози людям зброєю, перевіряли документи, шукали в місцевих мешканців зброю, просили воду та продукти.

Протягом свого перебування в селі Сахни орки пошкодили майно трьох домогосподарств (обстріляли паркани, дах житлового будинку).

У селі Сахни по вулиці Центральна зайняли житлову двоповерхівку для ночівлі. Жителі цього будинку в цей час перебували в укриттях, мабуть тому і не постраждали. Звичайно після їх від’їзду в квартирах мешканців був безлад (вибиті двері, побиті шафи тощо). З’їли продукти та забрали чоловічий одяг.

- Як довго рашисти перебували на території вашої ОТГ, що залишили по собі варвари?

- Дякувати Богу, ворожі війська на території населених пунктів Бочечківської сільської ради, на щастя, перебували лише тиждень. Мабуть, їх шлях йшов до Києва.

Так, звичайно, поводились вони як дикуни. 2 дні «квартирували» в селі Бочечки на території сільгосппідприємства та ще 4 доби на території сіл Сахни та Бондарі. Потім колона з танками, БМП, БТРами, «Градами», САУ, зенітними установками, бензовозами, тентованими вантажівками, гарматами, що постійно підтягувалась зі сторони росії, пішла звідси, а інших, на щастя, не було! Можливо, вони знайшли іншу, більш підходящу дорогу з твердим покриттям!? Звичайно залишили після себе гори сміття (обгортки сухпайків, пляшки, розбиті ящики з під боєприпасів), пошкоджені огорожі, ворота, будинки. Автобусну зупинку біля села Бондарі взагалі знищили. З бойової техніки залишили 2 САУ, 3 БМП, які, схоже, вийшли з ладу та не завелись!

Протягом всього періоду перебування окупантів на території нашої громади ані старости, ані голова громади чи його заступники ніяких контактів з ними не мали! Ми звикли жити під звуки від свисту куль і розривів бомб і снарядів! Та, дякуючи Богу та нашим військовим Збройних Сил України, станом на сьогодні ані на території нашої громади, ані десь навколо ворожих військ немає.

Попри емоційну втому і виснаження, ми повинні триматися разом, бути надійною опорою один одному. Кожен з нас своєю працею, благодійною допомогою, підтримкою військових та тих, хто потребує нашої допомоги, наближає Перемогу. Віримо, що дуже скоро настане мир! Безмежно і щиро дякуємо кожному захиснику Збройних Сил України!

Пов’язані статті

Залиште відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Кнопка "Нагору"